21.05.2004

НАРОД СКАЖЕ ЯК ЗАВ'ЯЖЕ

Прислів'я, приказки

Синиця пищить — зиму віщить
То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
Держись, Хома, іде зима!
Прийшла Покрова — сиди, чумак, дома.
Покрова землю листом покрива.
Як зазиміє, то й жаба оніміє.
До завірюхи треба кожуха.
На новий рік прибавилось дня на заячий скік.
Мороз не велик, а стоять не велить.
Зимове сонце, як мачушине серце: світить, а не гріє.
Зимне тепло, як мачушине добро.
Взимку сонце крізь плач сміється.
Сонце блищить, а мороз тріщить.
Сонце в мішок не зловиш.
Так тепло, як циганові під ятером.
Зима біла, та не їсть снігу, а все — сіно.
Такий мороз, аж зорі скачуть.
Зимою деньок, як комарів носок.
Лиха тому зима,  в кого кожуха нема, чоботи — ледащо а їсти нема що.
Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.
Влітку і качка прачка, а зимою і Тереся не береться.
19

У червні на полі густо, а надворі пусто. Яка погода в липні, така буде в січні.
В   першій   половині   серпня   погода   стала — буде   зима довготривала.
Опеньки з'явилися — літо скінчилося.
Як листя жовтіє, то поле смутнів
Весна багата на квітки, а осінь — на сніпки.
Осінь збирає, а весна з'їдає.
Восени багач, а навесні прохач. (проситель)
Восени і в горобця є питво.
Восени й горобець багатий.
Осінь усьому рахунок веде.
Як вересніє, то дощик сіє.
Восени ложка води, а цебер грязі.
Восени день блисне, а три кисне.
Осінь на рябому коні їздить.
Жовтень ходить по краю та виганяє птиць із гаю.
Плаче жовтень холодними сльозами.
У листопаді зима з осінню бореться.
Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить,
Листопад вересню онук, жовтню син, зимі рідний брат.
24

Вік живи — вік учись
Здобудеш освіту — побачиш більше світу.
Шануй учителя, як родителя.
За одного вченого дають десять невчених.
Письменний бачить поночі більше, як неписьменний вдень.
Писати — не язиком чесати.
На те коня кують, щоб не спотикався.
Не на користь читати, коли тільки вершки хапати.
Наука не веде до бука.
Добре того навчати, хто хоче все знати.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Вчення — світ, а невчення — тьма.
Книга вчить, як на світі жить.
Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.
Мудрий ніхто не вродився, а навчився.
Не штука — наука, а штука — розум.
Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь!
Чого навчився, того за плечима не носить.
Хто знання має, той мур зламає.
Хто грамоти вміє, той добре і жне, і сіє.
Хто пише й малює, той діток своїх годує.
25

Хто хоче більше знати, треба менше спати.
Потрібно учиться — завжди пригодиться.
Вчитися ніколи не пізно.
Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.
Учись змолоду — пригодиться на старість.
Свій розум май і людей питай
Хто людей питає, той і розум має.
Розумного пошли — одне слово скажи, дурня пошли - скажи та й сам за ним піди.
Розумному натяк — дурневі кийок.
Розумний не подівує, а дурний не побачить.
Не звання дає знання, а навпаки.
Розуму не позичиш.
Розум за гроші не купиш.
Золото без розуму — болото.
Треба розумом надточити, де сила не візьме.
І сила перед розумом никне.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Що голова, то розум.
Голова не на те, щоб тільки кашкет носить. (фуражку)
Голова без розуму, як ліхтар без свічки.
Хто розуму не має, тому й коваль не вкує.
Не борода робить чоловіка мудрим.
26

Не учися розуму до старості, але до смерті.
Всяк розумний по-своєму:  один спершу, а другий потім.
Розумна Парася на все здалася.
Два хитрих мудрого не переважать.
Краще догана мудрого, як похвала дурня.
Чим розумний стидається, тим дурний величається.
Розумний учить, дурень повчає.
Розумний розсудить, а дурень осудить.
Поки розумний думає, то дурень уже робить.
Порожня бочка гучить, а повна мовчить.
Казав Наум: візьми на ум!
Розумного на покуті  саджають для честі, а дурня — для сміху.
Не  бійся  розумного  ворога,   а  бійся  дурного  приятеля.
Краще з розумним загубити, як з дурнем найти.
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
Не бажай синові багатства, а бажай розуму!
Кому біда докучить, то і розуму научить.
Яка головонька, така й розмовонька.
На людей складайся, розуму ж тримайся.
Не бий дубцем, а карай слівцем.
Не пером пишуть, а умом.
Що написане пером, не вивезеш і волом.
27

Пташка красна своїм пір'ям, а людина своїм знанням.
По одежі стрічають, по уму проводжають.
Маєш голову, май же і розум.
Ліпший розум, як готові гроші.
Аби розум, щастя буде.
Коли б той розум наперед, що потім.
Голова добре, а дві — краще.
До булави треба голови.
Не для шапки голова.
В голову, як у торбу, що знайдеш, те й сховаєш.
Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.
Око бачить далеко, а розум ще далі.
Перед розумом і сила поступається.
Розумній голові досить дві слові.
То головка: там два клало, а третій топтав.
Сталь гартується в огні, а людина — у груді
Без діла слабіє сила.
Бджола мала, а й та працює.
Діло майстра величає.
Ранній пізньому не кланяється.
Хто в роботі, той у турботі.
Для нашого Федота не страшна робота.
28

Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
Без труда нема плода.
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
Без труда не виловиш і рибки із пруда.
Не нагнувшись, гриба не знайдеш.
Не розбивши крашанки, не спечена яєчні.
Не побігаєш — не пообідаєш.
Де руки і охота, там спора робота.
Тяжко тому жить, хто не хоче робить.
Очам страшно, а руки зроблять.
Не журись, та за діло берись.
Слова — полова, а праця — диво.
Яка кроква, така й лата, яка праця, так й плата.(стропило, обрешетина)
Сьогоднішньої роботи на завтра не відкладай.
Гірко поробиш — солодко з'їси.
Без роботи день роком стає.
Без діла сидіти, то можна одубіти.
На охочого робочого все найдеться діло.
Взявся за гуж, не кажи, що не дуж.
Доки не впріти, доти не вміти.
Хто дбає, той і має.
Попороби до поту, то й поїси в охоту.
Без трудів не їстимеш пирогів.
29

Лежачого хліба ніде нема.
Добре чужими руками жар загрібати.
На чужий труд ласий не будь. Чужим добром не забагатієш.
Білі руки чужі труди люблять.
Руки білі, а сумління чорне.
Білоручки — дармоїди та недоучки.
Без діла жить — тільки небо коптить.
Вставай до сходу сонця, працюй до ночі, то їстимеш калачі.
Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.
Ранні пташки росу п'ють, а пізні — слізки.
Не кайся рано встати, а кайся довго спати.
Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче.
Маленька праця краща за велике безділля.
Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.
Не святі горшки ліплять.
Не навчишся плавати, поки в вуха води не набереш.
Коли не пиріг, то й не пирожися, коли не тямиш, то й не берися!
На дерево дивись,  як родить,  а на людину,  як робить.
Роботящі руки гори вернуть.
І коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець.(кузнец, сапожник, портной)
ЗО

Вміння і труд все перетруть.
За невміння деруть реміння.
Що вміть, так того за поясом не носить.
У вмілого руки не болять.
В умілого і долото рибу ловить.
Луччий приклад, ніж наука.
Не все одразу дається, а потроху та помалу, то зробиш користі чимало.
Поганеньке ремество краще доброго злодійства.
Ремесло не коромисло, плеч не відтягне.
Ремесло на плечах не висить і хліба не просить, а хліб дає.
Добре тому ковалеві, що на обі руки кує.
Коли не коваль, то і кліщів не погань.
Добре ковадло не боїться молотка.
Хто робить лемеші, той їсть книші.
Швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся.
Коли не тямиш, то й не берися.
Що б то був за швець, коли б усім на один копил чоботи шив.
Швець без чобіт, а тесля без воріт.
І шитеє, і поротеє знає.
Як хочеш шити, то перш вузлика зав'яжи.
Без сокири не тесляр, без голки не кравець.
32

Що маєш робить, то зроби сьогодні,  а що маєш з'їсти, то з'їж завтра.
Коваль клепле; доки тепле.
Куй залізо, поки гаряче.
Ненагріте залізо не зігнеш.
Час на часу не стоїть.
Час не віл, його не налигаєш!
Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.
Краще на п'ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.
Краще нині горобець, як узавтра голубець.
Відстанеш годиною, не здоженеш родиною.
На годину спізнився, за рік не доженеш.
Згаяного часу і конем не доженеш.
Що нині утече, то завтра не зловиш.
Тільки сир одкладений гарний, а одкладена робота — ні.
Не поговоривши з головою, не бери руками.
Аби руки і охота, буде зроблена робота.
Без охоти нема роботи.
Не почавши — не кінчиш.
Не той молодець, що починає, а той, що кінчає.
Коли став робить, то байдики не бить.
Кінець діло хвалить.
Зробив діло — гуляй сміло.
33

Добре діло — утіха, як ділові не поміха.
Сопілка — вівчареві втіха.
Веселе дерево весело й співає.
Як умієм, так і пієм.
Музика без'язика, а людей збирає.
Дудка знає, нащо грає.
Аби танцювати вміла, а робити лихо навчить.
Не хочеться танцювати, так черевики просяться.
Танець не робота, а хто не вміє, то срамота.
Заграйте мені, цимбали, щоби ніженьки дримбали.
Гуляй, душа, без кунтуша.
Вмій пожартувати, та знай, коли перестати.
Жартувала баба з колесом, доки у спицях застряла.
З жарту часом і біда буває.
Жартуй, глечику, доки не луснув.
Хліб-сіль їж, а правду ріж.
Правда світліша за сонце.
Топчи правду в калюжу, а все чиста, буде. (в луже)
Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох.
Правда — як олія, скрізь наверх спливає.
Вийде правда наверх, як олива з води.
Правда і в морі не втоне.
34

Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає.
Все минеться, одна правда останеться.
Ніде правди діти.
Правда суду не боїться.
Хоч гол, так прав.
Правда очі коле.
Що правда, то не гріх.
Правду не сховаєш.
Правдою весь світ зійдеш,  а неправдою ані до порога.
Не шукай у других правди, як в тебе її нема.
Не той друг, хто медом маже,  а той, хто правду каже.
У нього стільки правди, як у решеті води.
Стільки правди, як у шелягу срібла.
Стільки правди, як у кози хвоста.
Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує.
І за рідного батька правду кажи!
Правда в постолах, а кривда в чоботях.
Правда розмислу не потребує.
Де сила панує, там правда мовчить.
Краще кривду перетерпіти, як кривду чинити.
Коли золото випливає, правда потопає.
Засип  правду хоч  золотом,  затопчи  її болотом,   а  вона наверх сплине.
35

Біда на світі, коли нема правди!
Пси виють, а місяць світить.
Собака гавкає, а мажі йдуть.
Пес бреше на сонце, а сонце світить у віконце.
Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся.
Не на брехні світ стоїть.
Брехень багато, а правда одна.
Слово — не полова, язик — не помело.
Умій сказати, умій і змовчати.
Давши слово — держись, не давши — кріпись.
Слово — не горобець, вилетить — не піймаєш.
Шабля ранить голову, а слово — душу.
Рана загоїться, зле слово — ніколи.
Удар забувається, а слово пам'ятається.
Від теплого слова і лід розмерзає.
Гостре словечко коле сердечко.
Слово — не стріла, а глибше ранить.
Вода все сполоще, а злого слова — ні.
Вола в'яжуть мотуззям, а людину словом.
Слово старше, ніж гроші.
Добре слово варто завдатку.
Обмова — полова:   вітер  її  рознесе,  але  й  очі  засипле.
36

Не роби з писка халяву.
Більше діла — менше слів.
І від солодких слів буває гірко.
Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Слово до слова — зложиться мова.
Не кидай словами, як пес хвостом.
Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість.
Їж борщ з грибами і держи язик за зубами.
На чужий роток не накинеш платок.
Хто мовчить, той двох навчить.
Довгим язиком тільки полумиски лизати.
Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом.
Дурний язик голові не приятель.
Чия відвага, того й перевага.
Смілого й куля не бере.
Смілому море по коліна.
Або добути, або дома не бути.
Одвага або мед п'є, або сльози ллє.
Смілим одвага владіє.
Чи пан, чи пропав — двічі не вмирати.
Сміливість кріпості бере.
37

Часом з квасом, а порою з бідою.
42

Сім раз одмір, а раз одріж.
Одрізаного не приставиш.
Не розхитуй човна, бо вивернешся.
Не спитавши броду, не лізь у воду.
Не кажи гоп, доки не перескочиш.
Як постелешся, так і виспишся.
Не все те переймай, що на воді пливе.
Не руш нічого і не бійся нікого.
Не вдержавшись за гриву, за хвіст не вдержишся.
Живи не як хочеться, а як можеться.
Наперед не виривайся, а ззаду не лишайся.
Тим рогом чешися, котрим дістанеш.
Хто питає, той не блудить.
Краще погано їхати, ніж хороше йти.
Не в тім сила, що кобила сива, а як вона везе.
Гладь коня вівсом, а не батогом.
Силуваним конем не наїздишся.
Хто бува на коні, бува і під конем.
Лучче з доброго коня впасти, ніж на поганому їхати.
Горе тому, що-на печі: сюди пече, туди гаряче; добре тому, що в дорозі: лежить собі на возі.
Краще погана дорога, ніж поганий супутник.
Піч тучить, а дорога учить.
Не тоді коня сідлати, як треба сідати.
44

Не тоді спати, як товариш шапки шукає.
Тоді дорога спішна, коли розмова потішна.
Хто часто в дорозі, був під возом і на возі.
Далеко, та легко; а близько, та слизько.
Як поїдеш в об'їзд, то будеш і на обід, а як навпростець, то увечері.
Навпростець тільки ворони літають.
Хто навпростець ходить — дома не ночує.
Як маєш у торбі, сядеш і на горбі.
Ідеш на день — бери хліба на три дні.
Хліб у дорозі не затяжить.
Запас біди не чинить і їсти не просить.
Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш.
Не витріщиш очі — витріщиш калитку.
Далі положиш — ближче знайдеш.
Не жалій ухналя (гвіздок, яким прибивають підкову до копита), бо й підкову згубиш.
Бачили очі, що купували, їжте, хоч повилазьте.
Не купуй кота в мішку!
Водою воду не загатиш.
Вода — не кума.
В сіні вогню не сховаєш.
Диму без вогню не буває.
45

Вогонь добрий слуга, але поганий хазяїн.
З вогнем не жартуй!
Не підливай масла в огонь!
На те щука в морі, щоб карась не дрімав.
Якби кицька не скакала, то би ніжку не зламала.
Кінь на чотирьох і то спотикається.
Всякому овочу свій час.
Не діли шкуру невбитого ведмедя.
Тихше їдеш — далі будеш.
Волом зайця не доженеш.
Голкою криниці не викопаєш.
Ложкою моря не вичерпаєш.
Язик до Києва доведе.
З гарної дівки гарна й молодиця.
З краси не пити роси.
Ружа червона, а й та блідне.
Слічне (гарне)  — не вічне.
Вбери й пень, то буде подобень.
На траву дивись удень,  як  обсохне роса,  а на дівку в будень, як невбрана та боса.
Хоч не з красою, аби з головою. Краса до вінця, а розум до кінця.
46

Здоров'я — всьому голова
Найбільше багатство — здоров'я.
Держи ноги в теплі,  голову в холоді, живіт в  голоді — не будеш хворіть, будеш довго жить.
Держи голову в холоді, ноги в теплі, проживеш довгий вік на землі.
Було б здоров'я — все інше наживемо.
Добрі жорна усе перемелють.
Аби зуби, а хліб буде.
Здоровому все здорово.
Не здужає третього хліба з'їсти.
Старому та слабому годи, як малому.
Кого болять кості, той не думає в гості.
Здоровий, як циганова коняка: день біжить, а три лежить.
Гнила дошка цвяха не приймає.
Здоров'я входить золотниками, а виходить пудами.
Як нема сили, то й світ не милий.
Поганому животу й пироги вадять.
На похиле дерево й кози скачуть.
Череп'я довше живе, як цілий глек.
Скрипуче колесо довго їздить.
Скрипливе дерево довше росте.
Плохеньке порося і в Петрівку мерзне.
Світ великий — було б здоров'я.
47

Які мамка і татко, таке й дитятко.
49

З кривого дерева крива й тінь.
Яке волокно, таке й полотно.
Яке коріння, таке й насіння.
Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти.
Який дуб, такий тин; який батько, такий син.
Яка гребля, такий млин; який батько, такий син.
Які самі, такі й сини.
Яка мама — така сама.
Яке зіллячко, таке й сім'ячко.
Яблучко від яблуні недалеко відкотиться.
Від лося — лосята, а від свині — поросята.
Добра то дитина: коли спить, то не плаче.
Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!
Багато няньок — дитина без носа.
Син мій, а розум у нього свій.
Від  малих дітей  голова болить,  а від  великих — серце.
Діти, діти, де вас подіти? На піч покидати та й їсти не дати!
Малі діти — малий клопіт; великі діти — великий клопіт.
Де одинець — хазяйству кінець, де сім — щастя всім.
Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — кінець.
Коли дитини не навчиш у пелюшках, то не навчиш у подушках.
Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі!
50

Не ясла до коней ходять, а коні до ясел.
Добрі діти доброго слова послухають, а лихі — й дрючка не бояться.
Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.
Жінка для совіту, теща для привіту, матінка рідна лучче всього світу.
Нема вірнішого приятеля, як добра жінка.
Не потрібен і клад, коли у чоловіка з жінкою лад.
Жінка чоловікові подруга, а не прислуга!
І в лиху годину не кидай дружину!
Найлучча спілка — чоловік і жінка!
Всяка пташка своє гніздо знає.
Як люба дружина, то люба й в ряднині.
Живуть між собою, як риба з водою.
Чоловік у домі — голова, а жінка — душа.
Без хазяїна двір, а без хазяйки хата плаче.
Хату руки держать.
Жінка за три  угли хату держить,  а чоловік — за один.
Од господаря  повинно  пахнути  вітром,  а  од  господині Димом.
На  красивого   чоловіка  дивитись   гарно,   а  з   розумним жити легко.
Краще жінка сварлива, ніж дурна.
Парочка — Мартин та Одарочка!
Яке дибало, таке й здибало.
51

Ваша Катерина нашій Орині двоюрідна Одарка.
52

Беруть завидки на чужі пожитки
Заліз кіт на сало та й кричить: «Мало!»
Що 'на людях видно, то й собі жадно.
Залізо іржа з'їдає, а заздрий від заздрощів погибає.
Заздрий від чужого щастя сохне. Заздрість здоров'я їсть.
Бачить чуже під лісом, а не бачить свого під носом.
Чує кіт у глечику молоко солодке, та морда коротка.
Є в глечику молоко, та голова не влазить.
Не дурний крук (ворон), щоб впустив з рук.
На чужий коровай очей не поривай (не устремляй), а свій дбай (заботься о своем).
Заздренному боком вилізе.
За копійку аж труситься.
Зависливі очі, як у попа.
Скупий, аж синій.
В чужих руках завше більший шматок.
У кожного рука к собі крива.
На чужій ниві все ліпша пшениця.
Як мед, то ще й ложкою.
Своє з'їв і на моє зазіхає.
Від користі серце кам'яніє.
54

За користю біжить ристю.
Вовк і лічене бере.
Повадиться вовк до кошари, то все стадо перебере.
Дайте мені та ще й моїм дітям!
Найміть мене обідати.
То такий, що й каменя не дасть голову провалити.
Всім по сім, а мені таки вісім.
Гребе, як кінь копитом.
То лиш курка від себе гребе.
Бездонної бочки не наллєш.
Дірявого мішка не наповниш.
У скупого все по обіді.
Скупий складає, а щедрий споживає.
На тобі, небоже, що мені негоже.
На тобі, Гаврило, що мені немило.
Убогому мало чого бракує, а захланному — всього.
І сам не гам, і другому не дам!
Пес на сіні лежить — сам не їсть і другому не дає.
Як «на», то чує, а як «дай», то глухий!
І кума сором, і хліба жаль.
У нього не розживешся і серед зими льоду.
Тонув — сокиру   обіцяв,   а   витягли — топорища   шкода.
За двома зайцями не гонись, бо й одного не піймаєш.
55

Ми думали, що то сито, а то -- обичайка (обод); ми думали, що то хлопець, а то -- величайка.
58

Ото, мама, хвалять нас: чи ви мене, чи я вас.
Бачили: невидальце з фуркальцем.
59

Співай, дядьку, вона довга!
69

Хоч гірше, аби інше
Недогода бабиній дівці!
Захотілось мерзлого в петрівку!
Ні в поле не бери, ні вдома не лиши. Ви мене просіть, а я ніби не хочу.
— Хочу пирогів, а нема!
— Та он, на печі, бери їж!
— Не хочу, я думав, що нема!
Забажалося печеного леду.
Командує, як свиня мішком.
Хоч миску з пирогами, хоч дідька з рогами.
Захоче — на гору доскоче, а не схоче — з гори не скоче.
Сім п'ятниць на тиждень.
Вибирала дівка, та вибрала дідька.
Невигода нашій бабці ні на печі, ні на лавці.
На печі гаряче, а на лавці тісно, на лежанці пече, а на полу смішно.
Сирого не їм, печеного не хочу, вареного не можу.
Хоч того самого, аби в другу миску.
Без кінця воду варить.
Удень душно, а вночі кусаються комарі.
Знала кобила, нащо воза побила — щоб новий був!
Іще той ся не вродив, щоби йому догодив.
Не хочу в ворота, розбирайте тин!
74

А мені хоч з-під нігтя виколупай!
Шукає з-під дохлого коня підкову.
Який тебе ґедзь напав?
Мабуть, з лівої ноги встав.
Як хоче — сокоче, а як не хоче — кудкудаче.
І так і сяк, а все не так.
Того мені бажається, чого вдома не мається.
Сип борщ, клади кашу, подай пити.
Хто перебирає, той голодом перемирає.
Захотілось — запрягайте, розхотілось — випрягайте!
На тобі гріш, купи рака, звари юшку та з'їж, рака продай, а мені гроші віддай.
Хоч піду до їх, та не піду в двір; хоч піду в двір, та не піду в хату; хоч піду в хату, та не сяду за стіл; хоч сяду за стіл, та не буду їсти.
Хто в ліс, а хто — по дрова. Хто про Хому, а він про Ярему. Хто із ступою, а я з товкачем.
Ти йому — «стрижене», він тобі — «голене», їй кажеш «ячмінь», а вона каже «гречка». Ти йому — «гарбузи», а він тобі — «луб'я»!
Ти йому про Тараса, а він — півтораста.
Ти йому про образи, а він тобі про гарбузи.
Ти йому про діло, а він тобі про козу білу.
75

Ні риба, ні м'ясо -- і в раки не годиться.
86

Яка заможність, така й скупість.
Багатий не любить дати.
Збагатів Кіндрат — забув, де його брат.
Заліз у багатство — забув і братство.
Як   багатий,   так  «здоров   був!»,  а  як   бідний — «бувай здоров!».
Багатий ходить до бідного літом, а бідний до багатого в зимі.
Качиного зоба не нагодуєш, а панської кишені не наповниш.
Дай панові покуштувати, а він і гамкне.
Біда учить, а пан мучить.
Чорт душу вийме, а пан шкуру зніме.
Пристав, як пан за подушне.
І пани, й підпанки луску шкребуть.
Панський маніфест спиною читали.
Рад бідняк панові, як сирота трясці.
Плати, дурний Іване, та подякуй панам, що гроші беруть!
Бідняк робить, а багачеві родить
Багатому життя, а бідному виття.
Багатому свято, а бідному діла багато.
Всяк знає, як багач дбає: не своїм горбом, а чужим добром.
Багатому щастя, а вбогому трясця.
Сама земля панові не родить — мужик робить.
Мужик поле засіває, а пан хліб поїдає.
106

Панам косять, а собі хліба просять.
У багатого живіт росте, а в бідного — горб від роботи.
Бідняки потіють, багачі з того жиріють.
Бідний з  праці  аж рветься,  а багатому черево дметься.
Коли б пан за плуга взявся, то й світа б відцурався.
Широкі панські степи, а людям на них тісно.
В панські ворота широко ввійти, а вузько вийти.
Панам користь, а нам хворість.
Заробив у пана плату: з чотирьох дощок хату.
Бідним і на тім світі на панів робить: пани будуть у котлі кипіть, а бідним дрова носить.
Де один панує, там сотня бідує.
Гроші ідуть до багатого, а злидні до бідного.
Багачеві прибиль, а біднякові загибель.
Багатому і під гору вода потече, а бідному в долині треба криницю копати.
Половина світу скаче, а половина плаче.
По привичці їздить пан у бричці, а мужик на возі.
Багач не відає, як бідний обідає
Ані печі, ані лави, і на столі нема страви.
Голод — не тітка, а лютої мачухи лютіший.
Навчить біда ворожити, як нема що в рот уложити.
Голодний і кия не боїться.
107

З пшона й дурень каші наварить.
Казала кума — дам пшона, а у неї в самої нема.
Давайте круту варить, бо рідкої ні з чого.
Густенька каша, та не наша, а наш несолоний куліш — як хочеш, так і їж.
За полушку ні в борщ, ні в юшку.
З попелу галушки не вдаються до юшки.
Стало на юшку, а не стало на петрушку.
У вбогого щодня піст.
Більше днів, як ковбас.
У піст їли хрін, а у м'ясниці — кислиці.
Воно як трапиться: коли середа, а коли й п'ятниця.
Отак, двом рак, третьому юшка.
Від дешевої рибки не побіжиш стрибки.
Споживай, Хведьку, то хрін, то редьку.
Чого маленько, того криши міленько.
Густа каша дітей не розгонить.
Хоч з корита, та досита.
їж, коза, лозу, коли сіна нема.
Вареники-хваленики, усі вас хвалять, та не всі варять.
Казав дід бабі: «Якби сир та масло, то вареників наварила б, тільки що ж,— борошна нема».
За одним присідом вечеря з обідом.
Не вечерявши легше, а повечерявши краще.
110

Голодне око не засне глибоко.
Доки багатий стухне, бідний з голоду опухне.
Дайте води, бо так їсти хочеться, що ніде переночувати.
Здався дід на обід, без вечері спати ліг.
Вовна, не вовна, аби кишка повна.
Де на двох вариться,— третій поживиться.
Хліб — усьому голова.
Дурне й сало без хліба.
Без хліба — половина обіда.
Не спиться — хліб сниться.
Святий боже, святий кріпкий, нема хліба ані дрібки.
Нема хліба — їж пироги.
Добрий борщик, та малий горщик.
Що до чого, а борщ до хліба.
Багато два грибки в борщ.
Бий, жінко, ціле яйце в борщ: хай пан знає, як хлоп уживає.
Дурниці  вареники й  варяниці,  інша справа борщ — хоч поганий, так до біса!
Каша — наша, батьків — борщ.
Що-небудь, аби борщ.
Поволі, хлопчику,— раз хліба, два рази борщику.
Голодна кума, як нема пшона. Чорний мак, та смачний, а редька біла, та гірка.
111

Дожився: штани одні, а сорочек ще менше.
Розтупіться, лахміття, дайте місьце лоскуттям.
113

Чужому лихові не смійся.
Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін.
Лихо не вморить, так спотворить.
Доки сонце зійде, роса очі виїсть.
Де гроші подіти — нема за що калитку купити.
Вони такі убогі, що землю держалом міряють, а худобу ложкою.
І хвоста нема у дворі.
Без вола хата гола.
Ні сідла, ні вузди, ні того, що на нього вузду надівати.
До дуги й удила не достає тільки воза та кобили.
Рогатої скотини — вила та граблі; хорошої одежі — мішок та ряднина.
У бідного біда скаче, а дитина їсти плаче.
Добра, як з курки молока, а з верби петрушки.
Убогий чоловік на лихо не жаден.
Бідна душа без гроша.
У кишені вітер гуляє.
У його грошей, як у жаби пір'я.
Якби Хомі гроші, був би й він хороший, а нема — всяк мина.
Як Микита воли мав, то Микита й кумував.
Нащо нам гроші, як ми самі хороші.
посередині
116

Тоді він буде багатий, як пес – рогатий.
Хотіли вражі люди, щоб ми забагатіли, так не діждуть!
Мужик забагатів, як згорбатів.
Багач! Його сусіда чотирма волами оре!
Гіркий світ, а треба жить!
Найнявся, як продався
Голод — не тітка, найми — не свій брат.
Як наймит робить — у хазяйки дух радується, а як сяде їсти — серце болить.
Нестатки гонять з хатки.
Змок, як вовк, змерз, як пес, та й нічого не заробив.
Добре лежать на печі, як єсть у хаті калачі.
Наймають до телят, а роби, що велять.
Розживемося, як у пастухи наймемося.
Добре все уміти, а не все робити.
І холодно, і голодно, і додому далеко.
На чужій стороночці поклонишся і вороночці.
З поклонів не згорбатієш, але й не забагатієш.
З розкоші не йдуть в міхоноші.
Був у бувалицях, знає, що кий, що палиця.
Аби шия — ярмо буде.
Б'ють, а плакати не дають.
117

Кругом чуже, а в середині не наше.
В своїй хаті й угли помагають.
Свій дім не ворог: коли прийдеш, то й прийме.
Хата чужа, як свекруха лиха.
Чужа хата гірше ката.
І  комашки  мають подушки,  а бідняк — у голові  кулак.
З чужого воза серед дороги злізай.
На чужій землі не доробиш хліба.
Вже і в пеклі гірше не буде.
Маємося, як горох при дорозі: хто захоче, той скубне.
На віку, як на довгій ниві,  всякого трапиться, всякого хліба ізкоштується — і твердого, і м'якого.
В чужій стороні і весна негарна.
Чужий кожух не гріє.
В чужій хаті й тріска б'є.
На чужині, як у домовині.
На чужому полі не матимеш волі.
Із своєї печі і дим не гіркий.
Де не є добре, а вдома краще.
Вдома і солома їдома.
Вдома і стіни гріють.
Рідна земля і в жмені мила.
Кожному птаху своє гніздо миле.
120

Бідному з багатим судиться — то краще в морі утопиться
З паном судитись — як чолом об стінку битись.
Сильні та багаті рідко винуваті.
З дужим не борись, а з багатим не судись.
Пан з паном погодиться, а Іван у спину дістане.
Не чекаємо добра від пана, як правди від лиса.
Панич добрий, як отець: взяв корову і овець, а пані — як мати: наказала теля взяти.
Коза з вовком тягалася,— тільки шкура зосталася.
Не прав вовк, що козу з'їв; не права коза, що в ліс пішла.
У панів багато куплених брехунів.
Писар провинився, а шевця повісили.
Пан нашкодив, а старця повісили.
Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юриста, а юристу чортів триста.
Хапун такий, що й з рідного батька здере.
Хто має викрути, не піде в некрути.
Коли в кишені вітер віє, то не лізь у суд, Мусію.
Як не даси з просьби, то даси з принуки, а чого просьба не докаже, то докажуть буки.
Закон у пана, як дишло: куди направить, туди й вийшло.
Що пан затягне пером, то хлоп не витягне волом.
Волієш з хлопом згубити, ніж з паном знайти.
Не судись, бо постіл дорожче обійдеться за чобіт.
121

Оддай і сало, аби за моє стало.
Голий голого не позива.
Не бійся закону, а бійся судді.
Сила закону не знає.
«Чия справа?» — «Війтова!» — «А хто судить?» — «Війт!»
Де гроші говорять, там правда мовчить.
Хто маже, той і їде.
Суха ложка рот дере.
Де гроші судять, там право в кут.
Так не візьме, як становий карбованця.
Лучче з ведмедем борюкатися, ніж із паном рахуватися.
Не вір багатому ніколи, бо за його порадою лишишся голий.
Ніколи з панами не міряйся руками, бо як довгі — від­ріжуть, а короткі — витягнуть.
Слабий з дужим не борись, голий з багатим не дружись. Пан з паном, а Іван з Іваном. Панки б'ються, а в нас чуби рвуться. Пани б'ються, а в мужиків боки болять.
Піп не поможе, як життя негоже
Піп та дяк звикли на дурняк.
В попа здачі, а в кравця остачі не питай.
Богу — слава, а попу — шмат сала.
122

Благослови, владико, дерти з бідного лико!
Нема нікому так добре на світі, як попові та котові: обидва лежать та хліб дурно їдять.
За чужу кривавицю купив у церков плащаницю.
У церкві обновився хрест, а на попові — ряса.
Знехотя піп порося з'їв.
Бреше, як піп у церкві.
Тікайте, кури, піп іде.
Напали, як чорти на попа.
Нема дурнішого од попа: люди плачуть, а він співає.
То ж тільки піп та півень такі дурні, що до світа співають.
Дурний піп — дурна й молитва.
Що я, дурніший від попа?
Щодень бога хвалить — і щодень людей дурить.
Борода велика, а дурний владика.
Заїла попа грамота!
Аби люди, а піп буде.
Піп скільки ступить, стільки злупить.
Вбрався піп у ризу, а чорт у рядно і говорять одно.
І попи, і пани — одного поля бур'яни.
У попа все долоня свербить.
Кому мрець, а попові гроші в гаманець.
123

Шкода невелика, що помер владика.
У владики два язики: бога хвалить і людей дурить.
В кого гроші, за того й бог.
Святий боже зорати не поможе.
І злодій просить бога, щоб украсти.
Коли б бог слухав чередника, то за літо б уся череда видохла.
На бога покладайся, а розуму тримайся.
Не все до бога — треба й до розуму свого.
Бог то бог, та не будь і сам плох.
Богу не молись, а до берега гребись.
Бог лякає мужика громом, чорт рогом, а піп знов богом.
Боже ти мій, за що ти мене караєш? Чи я коли в церкву ходжу, чи я коли корчму мину?
Добре — в пекло, бо там тепло, а піди в рай, то ще й про дрова дбай.
Якби не мужик і не хліб, здохли б і пан і піп.
В середу постила, а кобилу вкрала.
Спасається, а кусається.
З дурного говіння не буде спасіння.
На тобі, куций, паски, щоб і ти знав, що Великдень.
З одного дерева ікона й лопата.
Не   годиться  богу  молиться — будемо   горшки  накривати (іконами).
На тім світі мною хоч тин підпирай, аби тут гаразд!
Бурлак свічки до церкви не всуче.
Піст — не міст, можна об'їхати.
Говіє, а у рот віє.
Обернися, порося, на карася!
Дурневі чудо, а попові хліб.
Усе боже, тільки гріхи наші.
Обіцяв бог дати, тільки велів підождати.
Тоді бог дасть, як сам заробиш.
«Поможи, боже!» — «А ти не лінуйсь, небоже!»
Боже поможи, а сам не лежи!
«Дай мені, боже!» — «Роби, небоже, то й дам, може».
«Дай, боже!» — «Роби, небоже!»
Надія у бозі, коли хліб у стозі.
Перебила свиня «отченаш»,  нехай же  тепер  сама богу молиться.
Як нема хліба, нема й «отченашу».
Піп бере горлом, купець торгом, а мужик горбом. До неба високо, до царя далеко.
Чого за гроші не можна зробити! І бога за гроші можна купити.
Доки бога намалюєш, то чорта з'їси.
Родись,  хрестись,  помирай — та  на  все  грошики давай. Куди ходімо, то ходімо,— аби не до церкви.
125

Загадки

1. Розстелений кожушок, на нім посіяний горошок.
2. На татарському полі попутані коні,
    Вузлики знать, та не можна розв'язать.
3. Торох, торох, розсипався горох,
    Почало світати — нема що збирати.
4. Серед двора-двора лежить червона сковорода.
5. У бабиній хатині висить хліба скибина,
    Собаки гавкають — не можуть дістати.
6. Голуба хустина, жовтий клубок;
    По хустині качається, людям усміхається.
7. Пішла пані до льоху, насипала гороху;
    Вернулася з льоху — нема гороху.
8. Їхав по горі волох, розсипав горох;
    Стало світати — нема що збирати.
9. Один баранець пасе тисячі овець.
10. На рогожці розіслані горошки, а в середині півбублика.
11. Всі його люблять, всі його чекають,
     А хто подивиться — кожен скривиться.
12. Золотий пішов, а срібний прийшов.
13. Золоте сховалося, а срібне показалося.
14. Іде лісом — не шелестить.
     Іде водою — не плюскотить.
15. Водою йде — не хлюпне,
     Очеретом — не шелесне.
16. Іде лісом — не ковтне,
     Іде водою — не бовтне.
141
17. Іде лісом — не тріщить,
     Іде водою — не хлющить,
     Іде до хати — на нього пси не гавкають.
18. Мету-мету — не вимету; несу-несу — не винесу; пора прийде — само пропаде.
19. Куди ступиш — всюди маєш,
     Хоч не бачиш, а вживаєш.
20. Чорна корова весь світ поборола.
21. Махнула птиця крилом --
     закрила півсвіту чорним рядном.
22. Звечора вмирає, вранці оживає.
23. Чорна корова всіх людей поборола,
     А білий віл всіх людей підвів.
24. Чорна корова всіх людей поборола,
     А біла кобила всіх зведе.
25. Чорна корова людей поборола, а біла підвела...
26. По соломі ходить, а не шелестить.
27. Що коло тебе біжить, а не догониш?
28. Йде слідом за тобою: утікай — не утечеш, доганяй — не доженеш.
29. Вранці на сажень, опівдні на п'ядень, а вечором через усе поле.
30. Без сокири і дрючків ставить міст через річки.
31. Хоч сам не біжить, а стоять не велить.
32. Хто малюнок на вікні уночі зробив мені?
33. Що росте догори коренем?
34. Впаде з неба — не розіб'ється,
     Впаде в воду — розпливеться.
35. «Що це? Що це? — всі кричать — Білі мухи он летять».
36. Скатертина біла увесь світ накрила.
37. Взимку горою, а літом водою.
38. Живе — лежить, помре — побіжить.
39. Що приходить тихо, а відходить з шумом?
40. Біле, як сорочка,
     Пухнате, як квочка,
     Крил не має,
     А гарно літає.
     Що це за птиця,
     Що сонця боїться?
41. Текло, текло, та й лягло під скло.
42. І в огні не горить, і в воді не тоне.
43. Старий дід мости помостив,
     Молода прийшла — мости рознесла.
44. Вдень вікно розбивається, а вночі само вставляється.
45. Що без леза та без зуба
     Розтина міцного дуба?
46. Реве віл на сто гір, на сто кроків, на сто потоків.
47. Біг кінь білобокий через Дунай глибокий;
     Як упав — заіржав, увесь світ задрижав.
48. Біг кінь білобокий понад яр глибокий;
     Як упав — на весь світ заіржав.
49. Як сіробокий кінь заіржав,
     То весь світ задрижав.
50. Мене просять і чекають,
     А як покажусь — утікають.
51. Ішов довгов'яз, у землю ув'яз, з землі всіх повиганяв.
143
52. Сидить дід за подушками
     І стріляє галушками.
53. Із-під гірки, з-під крутої
     Прокрадається норою
     Та й до моря утіка
     Через лози по ярках.
54. Сиві воли усе поле злягли.
55. Сивий віл випив води повен діл.
56. На долину, на поділ
     Ліг великий сивий віл.
     Надійде теля червоне —
     Геть того вола прогоне.
57. Без очей — а сльози ллє.
58. Зоря-зірниця, красна дівиця, по небу гуляла, плакала-ридала, місяць бачив — не підняв, сонце встало і       забрало.
59. Червоні коромисла через річку повисли.
60. Вийшла звідкись гарна дівка,
     На ній стрічка-семицвітка;
     А де з річки воду брала,
     Там коромисло зламала.
61. Доки батько народився, син по світу находився.
62. Прийшов хтось та взяв щось; бігти за ним — не знаю за ким, бо пішов туди — не знаю куди.
63. Летить коник, басує,
     Полем-долом пустує.
     Ніхто його не впіймає
     І ніхто не загнуздає.
64. Є на світі кінь — всьому світу не вдержати.
65. Рукавом махнув, дерева нагнув.
66. Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить.
144
67. По якій дорозі  півроку їздять на коні,  а півроку — без коня?
68. По якій дорозі півроку ходять, а півроку їздять?
69. Сани біжать, а голоблі стоять.
70. Воронько біжить, а оглобельки стоять.
71. Один біжить, другий лежить, третій кланяється.
72. Стоїть верба серед села,
     Розпустила гілля у кожне подвір'я.
73. Лежить Гася — простяглася,
     Як устане — неба достане.
74. Довга Настя простяглася,
     Якби встала, то би неба дістала.
75. Нижче трави, а вище гори.
76. Одгадай   загадочку:   кину  ЇЇ  в   грядочку,   нехай  моя загадка лежить до весни.
77. Чашечка медку закопана в льодку до нового  годку.
78. Ноги на полі,
     Середина надворі,
     Голова на столі.
79. Що то за твір, що ні чоловік, ні звір, а має вуса?
80. На городі молода
     Пишні коси розпліта,
     У зеленії хустинки
     Золоті хова зернинки.
81. Без рук, без ніг,
     А пнеться на батіг.
82. Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла.
83. Сидить баба на грядках, вся закутана в хустках.
І45

Відгадки

 

1,2,3	Небо і зорі.	81	Квасоля.
4,5	Місяць на небі.	82	Картопля.
6	Небо і сонце.	53, 84, 85, 86, 87, 88	Капуста.
7,8	Сонце і зорі.	89, 90	Буряк.
9	Місяць і зорі.	91	Огірки.
10	На небі зорі й місяць.	92	Морква.
11	Сонце.	93, 94, 95, 96, 97	Мак.
12, 13	Сонце і місяць.	98, 99, 100	Гарбуз.
14, 15, 16, 17	Промінь сонця або місяця.	101	Хміль.
18	Промінь сонця; тінь.	102, 103	Соняшник.
19	Повітря.	104, 105, 106, 107	Цибуля.
20, 21	Ніч.	108	Головка часнику.
22	День.	109	Гриб.
23, 24, 25	Ніч і день.	110	Коноплі.
26, 27, 28, 29	Тінь.	111, 112	Дерево.
ЗО, 31,32	Мороз.	113	Вишня.
33	Бурулька.	114	Груша.
34, 35, 36, 37, 38, 39, 40,	Сніг.	115	Калина.
41	Вода і лід.	116	Смородина.
42	Лід.	117	Горіх.
43	Мороз і весна.	118	Дуб і жолуді.
44	Ополонка.	119	Каштан.
45	Блискавка.	120	Листяні дерева і сосна.
46, 47, 48, 49	Грім.	121	В сосновім бору.
50	Дощ.	122, 123	Барвінок.
51	Дощі рослина.	124	Очерет.
52	Град.	125	Будяк.
53	Джерело.	126, 127, 128	Кропива.
54, 55	Туман.	129, 130, 131, 132	Риба.
56	Туман і сонце.	133, 134	Рак.
57, 58	Роса.	135	У черепахи.
59, 60	Веселка.	136	Жаба.
61	Вогонь і дим.	137	Слимак.
62, 63, 64, 65	Вітер.	138	Птах.
66	Річка.	139	Курка.
67, 68	По річці.	140, 141	Півень.
69, 70	Річка і береги.	142	Гуска.
71	Вода, берег, очерет.	143	Качка.
72, 73,74	Дорога.	144	Кажан.
75	Стежки.	145	Миша.
76, 77	Озимина.	146	Пташки поробили гнізда.
78	Корінь, стебло, зерно.	147	Соловей.
79	Ячмінь.	148	Сорока.
80	Кукурудза.	149, 150	Лелека.

Українські народні прислів'я,приказки, загадки,скоромовки
Для середнього шкільного віку
Упорядкування та передмова НАТАЛІ ШУМАДИ
Ілюстрації ЮЛІЯ КРИГИ
Київ «Веселка» 1985

Дополнение

Вдача овеча, по-овечи й мекече.
Поки приберешься, то бояри й мед поп'ють.
Аж на третій яр чути наш базар.
В кого калитка товста, у того мова проста.
Язік має й коняка, та не балакає.

 

© ADADA-inn © адада-съют